Пройшло уже п’ять місяців. Але спогади хвилюють і нагадують яскраві події у литовському Панявежисі.

Більше того, я зрозумів чим, наприклад, відрізняються литовські діти від російських.

І литовські завжди будуть відрізнятися від дітей «старшого брата» не тільки тим, що живуть у вільній європейській країні. Але висновки - пізніше.

Нове, 111-е число щоквартального мистецького журналу «Літературний Чернігів», яке вийшло друком у липні-вересні 2025 року, продовжує традицію, закладену ще з моменту його заснування у 1992 році.

Номер відображає нагальні проблеми сучасності, поєднуючи теми війни, пам'яті, національної ідентичності та літературознавчі студії, представлені як відомими авторами, так і молодими голосами.

Для мене вона завжди була і є міс-Латвія. Хоча вона просто колега-тележурналістка Ева із третього каналу Латвійського телебачення.

Але хіба ж вона не міс-Латвія, якщо вона сама і журналіст, і оператор, і водій? І… першою з іноземних журналістів приїхала після оточення в знекровлений Чернігів 7 квітня 2022 року.

Давно не читав таких захоплюючих розповідей про події 35-річної давнини в нашій області! І бачив з якою цікавістю гортали нову книгу учасники на представленні в Русі минулої неділі.

А сам похід «Дзвін-90» пролягав Чернігівщиною 21-27 липня 1990 року...

Мені не судилося взяти участь, бо уже заздалегідь були куплені залізничні квитки до Івано-Франківська – їхали з родиною відпочивати в Карпати, в Яблуницю.

Така фокусна тема 10-го ювілейного Donbas Media Forum 2025, який 9-11 жовтня відбувся у Києві.

У ці дні простір Національного музею історії України у Другій світовій війні, наповнений важливими сенсами, наповнився сенсами обговорень медійниками значущих тем.

Адже робота медіа в часи глобальних змін та криз – це про стійкість і точку опори одне для одного.